• Українська
  • Русский
Rss Feed

Вы здесь

Деревянные церкви Закарпатья

Гетєн Реформатський храм без вежі збудовано з каменю у 1793 р. на місці давнішого дерев’яного. Ансамбль стародавніх споруд доповнює окрема дерев’яна дзвіниця бездоганних пропорцій, увінчана стрімким шпилем та чотирма вежками-фіалами. Дзвіниця є найбільш граційною і вишуканою за силуетом. Дзвони датовано 1783 роком, що вказує на час створення дзвіниці.
Мужієво Кам’яний пізньоготичний храм у Мужієві збудували у XV ст., згодом добудували контрфорси. Чудовими готичними елементами є стрілчасті вікна і західний портал. Окрема дерев’яна дзвіниця має значно розширений нижній ярус, вкритий широким опасанням. Чотирисхилий дах увінчано шпилем. Збудували дзвіницю, можливо, у XVIII ст.
Четфалва Реформатську готичну церкву датують XV ст. Значну художню цінність мають орнаментальні композиції народного стилю, виконані 1753 р. на дерев’яній стелі храму, розбитій на 60квадратів. Розписи виконано одночасово із спорудженням дерев’яної дзвіниці каркасної конструкції, яка є шедевром народного будівництва і найвищою дзвіницею Закарпаття.
Буковцьова Церква належить до дерев’яних церков барокового стилю, хоч первісно була збудована в бойківському стилі з трьома заломними верхами. За написом на одвірку, в 1791 р. церкву переробив майстер Григорій Макарович і вона набула сучасного вигляду. Збережено гарний іконостас XVIII ст. Малювання виконано 1821 р.
Кострино Костринська церква належить до видатних пам'яток української архітектури бойківського стилю. Це бездоганно завершений художній твір, ідеально вписаний у навколишній розкішний ландшафт. Довжина церкви складає 15 м, ширина – 7 м, висота вежі від фундаменту – 14 м.
Покровську церкву перевезли в Кострино у 1645 р. (або 1703) з села Сянки Турківського повіту Галичини. У 1761 р. проведено ремонт церкви з частковою перебудовою.
Ужок Ужоцька дерев'яна церква є своєрідною візитною карткою Закарпаття. Церква є однією з найцікавіших споруд бойківського стилю. Попри невеликі розміри, компактні форми храму з домінуючим центральним шатром справляють враження суворої, героїчної споруди. До декоративних елементів належать випуски вінців, вхідні двері з широким одвірком, фігурний арковий прохід з бабинця до нави. Церкву збудували майстри Павло Тонів (?) з села Бітлі на Львівщині та Іван Циганин з Тихого, про що свідчить напис над дверима.
Чорно Голова Чорноголівська дерев'яна церква належить до найкращих зразків закарпатської народної барокової архітектури. Церква була збудована з ялини в XVII ст. триверхою, бойківського стилю. Сучасного вигляду набула після перебудови в 1794 р., яку здійснив майстер Матій Химич з села Лучки. Увагу привертає вежа з декоративно багатим бароковим завершенням, підсябиттям з фігурно обробленими кінцями дощок, аркадою голосниць. Особливістю церкви є різьблені стовпчики, що підтримують піддашшя довкола бабинця і нави.
Бекень Кам’яна церква, збудована в кінці ХІІІ або на початку XIV ст., стала реформатською у XVI ст. Це одна з найдавніших закарпатських споруд романського стилю. На місці старої дерев’яної каркасної дзвіниці біля храму у 1960-х роках споруджено нову дзвіницю.
Новоселиця Місцева церква — одна з найвидатніших пам'яток українського церковного будівництва. Це найменша готична церква і водночас найбільш динамічна. Домінуючого вертикального звучання надає храму струнка вежа з високою стрілою шпиля. В бабинці зберігся напис про те, що храм збудував Кочалович в 1669 р. Чудовими є архітектурні і декоративні деталі церкви. На одвірках вирізано блискучу орнаментальну композицію. Вежу прикрашено декоративним підсябиттям з вирізами у формі тюльпанів у вертикальній обшивці.
Інтер'єр церкви зберігає настінне малювання ХVII ст., яке є унікальною пам'яткою українського малярства галицької школи. На початку ХIХ ст. на східній стіні встановлено новий іконостас стилю рококо. Львівські фахівці відреставрували церкву і малювання у 1979–1981 роках. Біля церкви стоїть дерев'яна каркасна двох’ярусна дзвіниця.
Абранка Абранська церква, споруджена 1804 року, належить до групи дерев'яних барокових церков верхів'я річки Латориці. Вкрито бляхою лише барокове завершення вежі храму та главка над вівтарем. Бабинець і нава церкви — рівноширокі, а п’ятистінний вівтарний зруб — вужчий. Опасання спирається на кронштейни, а на головному фасаді утворює відкритий ґанок на чотирьох стовпчиках з розкосами. Біля церкви стоїть дерев'яна двох’ярусна дзвіниця, нижній ярус якої зрубний, а верхній — каркасний.
Гукливий Гукливська церква, збудована з ялиці на фундаменті з річкового каміння, належить до верховинських шедеврів. Це найдавніша церква Воловецького району. Церква дивовижно струнка і пропорційна. Кожен елемент органічно переходить в інший, в споруді повністю розкрито можливості дерева як матеріалу. Частиною чудового архітектурного ансамблю є струнка дзвіниця заввишки 8 м. Згідно із записом у хроніці “Гукливський літопис”, ікони намалював німець Франц Пеер: у 1784.
Доробратово у 1930-х роках стараннями священика Євгена Уйгелія розпочато будівництво нової величної цегляної церкви (площа храму – 492 кв.м) за проектом ужгородського архітектора Емиліяна Еґреші. Іконостас і престол вирізьбив Іван Павлишинець, а ікони іконостасу, бічного вівтаря, а також вівтарну ікону намалював знаменитий закарпатський художник Йосип Бокшай.
Івашковиця Це одна з небагатьох уцілілих малих дерев'яних церков. Датується за написом на одвірку. П'ятигранний вівтарний зруб збудовано з дуба, інші два – з модрини. Двосхилий дах вкриває всі зруби. Над бабинцем здіймається низька башта з підсябиттям, завершена шпилем. Для збільшення внутрішнього простору до зрубу бабинця пізніше добудовано додаткове каркасне приміщення. Дерев'яна дзвіниця біля церкви є типовою для багатьох верховинських сіл – каркасна, двоярусна з широким опасанням. На жаль, у 1996 р. церкву вкрили сліпучою бляхою, а стародавні зруби зашили новими дошками.
Колочава-Горб Дерев'яна двозрубна тридільна церква належить до найвищих архітектурних досягнень Закарпаття. Згідно з написом на одвірку, церкву збудував у 1795 майстер Ференц Текка.
Церква струнка і досконала в пропорціях. Висока вежа над бабинцем завершена чудовим бароковим ансамблем, що складається з гранчастої бані з дашком, ліхтаря та кулястої главки над ним. Ліхтарі з главами вдало акцентують гребені дахів над навою та вівтарем. Дерев'яну двоярусну каркасну дзвіницю оббито тепер бляхою. Обидві пам'ятки було відреставровано у 1969–1970 роках.
Пилипець Церкву збудували із смерекових брусів у другій половині XVIII ст. (можливо у 1780 р.), а теперішнього вигляду набула після перебудови у 1841 р. Церква виглядає монументально. Форми споруди – суворі та величні. Нижня частина вежі вкрита ґонтом, а верхня – вертикально обшита дошками з фігурно обробленими нижніми кінцями. Додають декоративності барокові форми завершення – баня, ліхтар з главкою, розвинуті карнизи, вишукана аркада нижніх голосниць та ґанок із профільованими стовпчиками. Поруч стоїть монументальна двох’ярусна дзвіниця, збудована, можливо, у 1758 р.
Розтока Церква має тільки їй притаманні пропорції, чудові художні деталі. У ХVII ст. це була бойківська церква з трьома верхами. Можливо, в 1759 р., згідно з написом на південних дверях, церква була перероблена й набула сучасного вигляду. Вежа має горизонтальне членування, увінчує її чотирисхилий шатор та барокове завершення. Колись відкритий ґанок зараз перетворено на засклену веранду. Дерев'яна дзвіниця біля церкви походить з XVIII ст.
Вільковиця Дерев'яну церкву, збудовану в сусідньому селі Бистриці, перенесено у Вільховицю в 1910 р. і тоді ж перебудовано. Церкву споруджено з дубових колод, вкрито двосхилим дахом – гранчастим над п'ятигранним вівтарем. Особливої уваги заслуговує одвірок, збудований з широких тесаних плит, вишукано декорованих геометричними мотивамию В інтер'єрі цікавим є фігурний прохід з бабинця до нави. Старий іконостас з образами XVII ст. було розібрано у 1990 р.
Лікіцари Церква була збудована з ялини в XVII ст. триверхою, бойківського стилю. У 1748 р. церква була перебудована і набула сучасного вигляду. Зруби вкрили двосхилим дахом. Піддашшя і дах мають профільований карниз із цільного бруса. Над бабинцем – невисока квадратна башта з бароковим завершенням. Подібна до башти невелика главка увінчує гребінь даху над вівтарем.
Лазищина-Плитоватий В селі стоїть одна з двох закарпатських хрещатих гуцульських церков. П'ять зрубів церкви утворені перетином двох прямокутників, що в плані мають майже рівнораменний хрест. Чотири рамена вкриті двосхилими дахами. Центральний зруб переходить у восьмистінний барабан, вкритий стрімким восьмисхилим шатром.
За однією версією церкву збудовано у 1780 р. в селі Яблуниця теперішньої Івано-Франківської області, а взимку 1871 р. її розібрали і перевезли на санях в Плитоватий. Більш вірогідним є датування церкви 1872 роком згідно з написом на одвірку.
Середнє Водяне В румунському селі збереглися дві дерев'яні церкви. Верхня церква належить до найбільш стародавніх дерев'яних храмів Потисся і України. Найдавнішими частинами є дубові зруби (1428 р.), надбудову над якими зведено біля 1600 р. Близько 1760 р. відбулася ще одна перебудова. Суворі монументальні форми храму, що нагадують середньовічні романські споруди, вимальовуються мужнім силуетом на фоні неба. Це одна з небагатьох дерев’яних церков, що мають настінні розписи. Чотириярусний іконостас походить з 1761 р. Біля церкви стоїть дерев'яна одноярусна каркасна дзвіниця і цікаве дерев’яне розп'яття.
Нижня церква – двозрубна, тридільна з п'ятигранним вівтарним зрубом, збудована з дубових брусів. Усі об'єми вкриті високим двосхилим дахом та охоплені опасанням. Над бабинцем – висока башта, вкрита строгим шатром, характерним для багатьох марамороських церков. Суворий на вигляд храм позбавлений будь-яких прикрас, хіба що невеличкі віконця порушують монолітну поверхню зрубів. Цікавою особливістю є те, що двері влаштовано на південному фасаді. Храм збудували в середині XVII ст.
Ясіня Назва відомої Струківськї церкви походить від прізвища засновника села Івана Струка, який колись збудував каплицю на місці теперішньої церкви, а пагорб з церквою люди вважають святим.
Церква Вознесіння є однією з найдосконаліших дерев'яних церков на всій Гуцульщині. На одвірку церкви вирізано декоративну композицію з трьох хрестів і дату спорудження 1824 р. Всередині збережено чудовий іконостас.
Дзвіниця Вознесенської церкви 11 м заввишки за своїми архітектурними та художніми якостями займає місце серед найдосконаліших витворів закарпатського народного зодчества. Переповідають, що вона була перенесена до Вознесенської церкви в 1895 р. від знищеної пожежею церкви в північній частині селища. На верхньому одвіркові зазначено дату спорудження дзвіниці — 1813 р.
Уклин Теперішня маленька церківця в Уклині – рідкісний архітектурний скарб. В кінці ХIХ ст. нею захоплювався відомий вчений Т.Легоцький. Переказують, що церкву збудовано з дерева старої церкви, а перед цим тут були дві церкви, які занепали чи згоріли. Збереглися деякі старі церковні речі, а два дзвони перенесено до нової цегляної церкви, збудованої у 1992 р.
Діброва В Діброві збереглися дві дерев’яні церкви. Нижню церкву було споруджено в 1604 р. (за іншими даними – в 1561 р.) і перероблено в першій половині XVIII ст. Церква чудово вирішена в пропорціях – храм гордо увінчує вершину пагорба, злітаючи догори високим шпилем. Споруда складається з двох дубових зрубів, з котрих тригранний вівтар з маленьким арковим віконцем є найдавнішою частиною. Зруби вкриті спільним двосхилим дахом. Церква довго стояла закритою і була перетворена на музей народного побуту. З 1994 р. церква знову діюча.
Колодне Колоднянська церква належить до найдавніших пам'яток дерев'яного культового будівництва України. Церкву збудували в урочищі Одарів і пізніше перенесли на теперішнє місце. Храм зберігає певні риси, властиві оборонним спорудам. Найдавніші частини – основні зруби, збудовані в XV ст. з дубових колод довжиною 12 м. Інші частини храму походять з XVI ст., XVII та XVIII ст. Церква містить багато архаїчних елементів: віконце на східній стіні вівтаря у формі хреста та кругле віконце на північній стіні, на бічних фасадах нави прорізано невеликі квадратні віконця, вхідний портал з дверима. Згідно з латинським написом на плафоні, настінне барокове малювання виконав у XVIII ст. Антоній Валі.
Ужгород Одна з найкращих дерев'яних церков знаходиться зараз в ужгородському музеї просто неба. Ця лемківська церква вирізняється бездоганними пропорціями, особливою стрункістю, чудово проробленими художніми деталями. Висока барокова вежа сповнена чарівної грації. Главки увінчують шатрові верхи нави й вівтаря. Загальний ритм форм – це динамічний злет. Висота бабинця з вежею сягає 22 м.
Датою спорудження вважають 1777 р.. Після того, як у Шелестові збудовано нову муровану церкву, у 1928 р. дерев’яну церкву перевезли в Мукачево. У 1974 р. церкву перевезено до Ужгорода. Це єдина класична лемківська церква, що залишилася в Закарпатті.
Ужгород-Горяни Горянська ротонда є однією з найдавніших і найцінніших архітектурних пам'яток України. Споруда складається з двох частин. Найдавнішою є власне ротонда – шестиконхова центрична будова, товщина стін якої досягає 2–2,5 м, вкрита шестигранним шоломоподібним куполом, що спирається на барабан, декорований під карнизом романським мотивом. Більшість дослідників датує ротонду кінцем Х – початком ХI ст. У XIV ст. до романської ротонди добудовано пізньоготичну наву. Чудовими є фрески, що вкривають суцільно стіни ротонди, а також східну стіну нави Фрески, можливо, виконані північноіталійськими майстрами.
Данилово Данилівська готична церква – наймолодша серед готичних церков Хустщини і, можливо, найгарніша. Церква має дивовижні пропорції. Композиція форм підкреслює стрімкий зліт вежі з дуже високим шпилем: здається ще мить – і дерев'яне диво здолає земне тяжіння.
Споруда двозрубна, тридільна, збудована з дубових колод. На західному фасаді бабинець продовжений закритим ґанком з аркоподібними прорізами. В інтер’єрі збереглися розписи 1828 р. роботи художника І.Корнмаєра.
Біля церкви розташована струнка дерев'яна дзвіниця.
Олександрівка Готична церква в Олександрівці увінчує широку поверхню пагорба і вимальовується чітким силуетом на тлі невисоких гір. Церква двозрубна, тридільна, з видимим нахилом стін до середини. Вежа з чотирма фіалами біля оснування шпиля височіє над західним зрубом. На головному фасаді – відкритий ґанок з арковою галереєю. В олександрівському храмі збережено багатий настінний розпис, виконаний в 1779 р. майстром Стефаном Теребельським та малювання народних майстрів. Біля церкви стоїть дерев'яна каркасна двоярусна дзвіниця.
Сокирниця У селі розташований ще один готичний шедевр. Дубові зруби храму вкриті високими дахами. Більший зруб ділиться на наву і бабинець. Вежу увінчує чотирисхилий шатор з високим шпилем і чотирма фіалами по кутах. На головному фасаді – закритий ґанок з трикутними прорізами вікон і вхідним порталом. Одвірок бабинця декоровано різьбленням. Іконостас зроблено в 1748 р.Згідно з версією реставраторів, сокирницьку церкву збудовано в селі Шашвар на початку XVII ст. В 1770 р. після перенесення в Сокирницю, церкву перебудовують і встановлюють вежу над бабинцем. Того ж року збудували високу каркаснн дзвіницю.

Матеріали статті взято з сайту "туристичний путівник Закарпаття"

Images: